І ось тут Остапа понесло. Енергійно розмахуючи руками та звертаючи свій погляд угору, неначе до Бога, Остап промовляв твердо та впевнено:
— Треба пояснювати мешканцям Російської Недофедерації, — казав Ося, — що царство Пітерське набагато краще ніж Євросоюз чи клята Америка, та видати кожному патріоту по тисячі рублів, щоби ті випили за Родіну і Пиню, дві тисячі ФСБшникам, аби ті не крали, надіти на жінок паранджу, аби ті народжували і не важливо від кого, усіх дітей прийняти в піонери і почати війну з НАТО.
За столом Совбезу Недофедерації запала мертва тиша. Медведєв закашлявся. Про себе він подумав: невже в сенаті ще є тверезі люди?
Та Остапа було не спинити.
— Ось дивіться, Фінляндія, у НАТО захотілося тим свинюкам, та вони ж ще рилами не вийшли, гімнюки ті фіни. Але там холодно, і кадирівці на фінському фронті будуть мерзнути.
Довжелезним коридором, що веде до його кабінету Недофюрер Пиня крокував досить впевнено, але на душі шкребло, просто день бабака якийсь, адже це було вже втретє. Вже втретє, на календарі 25 вересня 24 року.
Ця абсолютно дебільна історія почалася з дзвінка Аліни зі Швейцарії. На повному серйозі Алінка почала розповідати про доктора Кашпіровського, який прилетів до неї з якогось важливого питання. Тіпа він засновує фонд “Велчне майбутнє сонценосної Росії”, і тіпа дай дєньог. Ну я й кажу:
– 100 баксів вистачить?
Смітник на рубльовці був побудований у найкращих традиціях величної російської культури. Невелика колонада у формі півмісяця, антаблемент з ліпниною у найкращих традиціях рузького стилю бикоко, портальна заставлена дорогими меблями та чистесенькі зелені контейнери для сміття, які рядочком тулилися уздовж галереї.
Тут мешкали та керували усим цим господарством безтурботні Борода і Сіфон, елітні бомжі цього елітного смітника, волохаті, смердючі та як завше п’яні.
Борода саме порпався у контейнері з написом “Продукти”, намагаючись віднайти пристойний бутерброд до сніданку та невдоволено бубнів:
– З червоною ікрою хай самі їдять,паскуди, а ці жаднюги малсла пошкодували, от гівнюки Читати далі →
У дорогому костюмі, біленькій сорочці, у синьому галстуку та чорних окулярах Джеймс Бонд посіпав товсту мотузку біля вхідних дверей. Дзвіночок з того боку продзенькав, двері відчинилися, лице Бонда закам’яніло.
Перед ним стояв байкер у чорному шкіряному костюмі, який був увесь у заклепках, звідусюди тирчали блискучі шпичаки. На голові у нього красувався досить високий кокошник. Через плече на широкому паску висіла гармонь. Пика його була п’яна та невдоволена.
Вручивши тому повелітелю доріг підроблене запрошення, Бонд пройшов до зали, окинувши поглядом досить п’яну публіку за щедро накритими столами. Он Саша Хірург розповідає дипломату з Еритреї: “Кагда я был на завтракє у Канта”. Парламентар від комуністів нашіптував на вухо соромітницькі анекдоти байкерші з жахливою зачіскою, його щока вже була добре подряпана об гострі шпичаки на її плечі.
Професійним поглядом Бонд відразу відмітив гарненьку молодицю, яка у кутку біля стола мазала бутерброди чорною ікрою та роздавала, з ящиків що поряд, горілку та тумаки тим придуркам, які повільно обслуговували гостей.
Заграла мелодія “Дунайські волни”. Бонд запросив до танцю Аню, так вона представилась, тобто лялечку, яка роздавала тумаки та горілку, і вони удвох почали кружляти по блискучому паркету великої зали, обмінюючись самовідданими поглядами з пристрастю Ромео і Джульєти. Правда, з другого куплету їх танець супроводжувала тільки бас-гітара.
```
Із Мережі
У лікарні – електронна черга
05.09.2025,
admin
Електронна черга у лікарні?
Прийшла сьогодні за записом в районну поліклініку. Зайшла рівно в свій час. Ніхто не намагався пролізти. Всі посміхалися. Лікар уважно вислухала, направила далі до спеціаліста, куди я потрапила одразу ж без черги.
Пройшла всі обстеження. Все безкоштовно.
Коли вийшла, чую, хтось свариться, думаю ну нарешті, бо вже думала мені то все наснилося.
Прислухаюсь, там дідок кричить лікарю: “Одчепіться, верніть живу чергу, я запланував декілька годин посидіти, з людьми побалакати! ЗРОБІТЬ ЯК БУЛО!”
Ржу)
